Токарна обробка — процес обробки, що виконується на токарному верстаті; його основний принцип полягає в тому, що деталь обертається, щоб забезпечити основний рух різання, тоді як токарний інструмент виконує рух подачі. Як правило, токарна обробка виконується на токарному верстаті для обробки таких елементів, як внутрішні та зовнішні циліндричні поверхні, торцеві поверхні, конічні поверхні, фасонні поверхні та різьби. Токарні верстати в основному використовуються для обробки валів, дисків, гільз та інших заготовок з обертальною симетрією; вони також можуть вміщувати такі інструменти, як свердла, зенкери, розгортки, мітчики, плашки та інструменти для накатки для різних операцій обробки.
При точінні внутрішніх або зовнішніх циліндричних поверхонь токарний інструмент рухається паралельно осі обертання заготовки. При обточуванні (обробці торцевої поверхні) або відрізанні (відрізанні) заготовки інструмент рухається горизонтально, перпендикулярно до осі обертання. Конічні поверхні можна отримати, якщо траєкторія руху інструмента утворює похилий кут з віссю обертання. Контурні поверхні обертання можна обробити за допомогою методу інструмента форми або методу траєкторії-наконечника інструмента. Під час точіння заготовка приводиться в обертання шпинделем верстата (первинний рух), тоді як інструмент, затиснутий у штирі інструмента, виконує рух подачі. Швидкість різання ($v$) — це лінійна швидкість (м/хв) у точці контакту між інструментом і обертовою поверхнею заготовки, що обробляється. Глибина різання - це перпендикулярна відстань (мм) між необробленою поверхнею та обробленою поверхнею під час кожного проходу різання; однак для відрізання та токарної форми це стосується довжини контакту (мм) між інструментом і заготовкою, виміряної перпендикулярно до напрямку подачі. Швидкість подачі являє собою переміщення інструменту вздовж напрямку подачі за один оберт деталі (мм/об), хоча її також можна виразити як подачу інструмента за хвилину (мм/хв). Під час точіння звичайної сталі інструментами зі швидкорізальної сталі швидкість різання зазвичай становить 25–60 м/хв, тоді як твердосплавні інструменти можуть досягати 80–200 м/хв. твердосплавні інструменти з покриттям можуть розвивати швидкість понад 300 м/хв.
Токарні операції зазвичай поділяються на чорнове та чистове токарне оброблення (що включає напів-чистове оброблення). Чорнове токарне оброблення має на меті максимізувати ефективність за рахунок використання великої глибини різання та високої швидкості подачі без зниження швидкості різання; однак результуюча точність обробки обмежена IT11 із шорсткістю поверхні Ra 20–10 мкм. Напів{6}}чистове та чистове точіння використовують високі швидкості в поєднанні з меншою подачею та глибиною різання, досягаючи рівнів точності IT10–7 та шорсткості поверхні Ra 10–0,16 мкм. Коли використовуються високоточні токарні верстати з тонко відточеними алмазними інструментами для обробки-токарних-деталей із кольорових металів на високих швидкостях, точність може досягати IT7–5, а шорсткість поверхні Ra 0,04–0,01 мкм; цей процес відомий як «перевертання дзеркала». Якщо ріжучу кромку алмазного інструменту відточити, щоб мати увігнутий або опуклий профіль (0,1–0,2 мкм), на точеній поверхні будуть надзвичайно тонкі, впорядковані смуги, які створюють парчовий-блиск завдяки дифракції світла, створюючи декоративне покриття; ця техніка називається «перевертання веселки».
Під час точіння, якщо ріжучий інструмент обертається в тому самому напрямку, що й заготовка, із певним співвідношенням швидкості (зазвичай у декілька разів більше швидкості заготовки), відносна траєкторія руху між інструментом і заготовкою змінюється, дозволяючи обробляти компоненти з багатокутним перерізом (наприклад, трикутники, квадрати, ромби чи шестикутники). Накладаючи періодичний радіальний зворотно-поступальний рух на стійку інструменту для кожного оберту заготовки-одночасно застосовуючи поздовжню подачу-можна обробляти кулачки чи інші не-круглі-перерізи. На токарному верстаті з розвантаженням подібний принцип використовується для обробки рельєфних поверхонь (бокових сторін) багато-різців (таких як фасонні фрези або зубчасті накладки), процес, відомий як «звільнення» (або «відступ»).
Еволюція токарного верстата
